подорож на говерлу

Вихідні у спокої

Якщо у вас є бажання на кілька днів абстрагуватись від усього світу, але, в той же час не покидати Україну, то підкорення найвищої гори нашої країни – саме те, що потрібно. Мінімум витрат та максимум задоволення. Чаруюча краса карпатських гір і лісів та спокій, який порушують лише звуки тамтешньої природи. Forbes пропонує разом піднятись на Говерлу.(
1

Планування подорожі






Поїздку найкраще планувати на власному авто, адже іншим транспортом, а туди їздять лише автобуси та електрички, добиратись довго, важко та нудно. Крім того, автомобіль вам знадобиться і біля підніжжя гори, але про це далі.

Плануйте свою подорож так, щоб приїхати ввечері і мати ніч для сну, бо наступного дня сили однозначно будуть потрібні.

Крім того, обов'язково спакуйте речі, які вам знадобляться для підкорення вершини, а це всього лиш теплий одяг, взуття з рельєфною підошвою , вода, бо спрага точно буде мучити, а також щось перекусити.

Прокинутись варто десь о 6 ранку. Від Ворохти потрібно їхати до контрольно-пропускного пункту. На шляху до нього ви проїжджатимете поруч зі старовинними австрійськими мостами, якими ще до сьогодні їздять потяги.

2

Схили Говерли

Вперше гору у всій своїй красі можна побачити ще не доїжджаючи
до контрольно-пропускного пункту «Заросляк».
Говерла – найвища гора українських Карпат, її висота – 2061 метр. Вона належить до Чорногірського гірського масиву, знаходиться на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей.

Попри те, що гора не є надто високою, сніг з її вершині не сходить аж до початку літа. До речі, і сама назва Говерла з мадярської перекладається як сніжна гора. А от з румунської назва перекладається по-іншому – важко прохідне підняття. (фото 2830)

Та сьогодні на вершину Говерли є різні маршрути, деякі з них дозволяють піднятись дуже легко.

Після 14 кілометрів від Ворохти – вже згаданий контрольно-пропускний пункт. Саме тут потрібно оплатити в'їзд на територію заповідника( для дорослих це 20 грн, для дітей 10) та зареєструватись, щоб у разі непередбачуваних обставин вам могли допомогти. Крім того, на пропускному пункті порадять яким маршрутом потрібно підійматись та дадуть карту.

По іншу сторону шлагбауму починаються випробування для вашої автівки. Повністю зникає асфальт і починається ґрунтовий серпантин. Майже 8 кілометрів ям та бездоріжжя можуть вас втомити,тому, рекомендуємо зупинитись та випити води з маленького гірського джерела.
Туристи , що долають серпантин пішки завжди роблять тут зупинку. Вода у джерелі починає текти високо в горах, а закінчує свій шлях тим, що впадає в річку Прут, яка тече вздовж іншої сторони дороги. За словами місцевих, кілька ковтків води із джерела додасть сил, щоб підкорити найвищу гору України.

частина 2

Сходження

Нарешсті ми опинились у схилів Говерли.
Тепер настав час її подолати.

Але спершу потрібно дізнатись більше про культурний бекграунд цієї місцевості.
Легенда про Прут та Говерлу
В одному селі жив хлопець, якого прозвали Прут. Якось запрацювався він у горах і вирішив не йти додому, а заночувати в лісі. Знайшов він собі високу струнку ялину й розташувався під нею. І приснився йому дивний сон - начебто прийшла до нього гарна дівчина, вся в зеленому.

Дівчина гладила його по волоссі і співала пісню. Але тільки хлопець простягнув до неї руку, вона відразу зникла. Прокинувся він, а навколо нікого. Помітив тільки на гілці зелену стрічку. Запала дівчина йому в душу, і вирішив він її знайти.

Наступним вечором він знову влаштувався під тією же ялиною, але не спав. Уже стемніло, і він побачив, як з-під землі з'явилася та дівчина й пішла прямо до того місця, де сховався Прут. Тільки підійшла вона до дерева, як хлопець вискочив й обійняв її. Запитав, як звуть. Вона ж спочатку злякано дивилася на нього, але потім посміхнулася й сказала - Говерла.

Після тієї ночі Прут уже майже не з'являвся будинку. Увесь час він проводив у горах. Вони покохали один одного. Однак Говерла була дочкою гірського царя, тому вона не могла спуститися з гір до людей. Як тільки батько довідався про їхню любов, то прокляв свою дочку.

Не змогла вона далі жити без нього й стрибнула вниз із високого обриву. Відразу здійнявся страшний вітер, що руйнував усе на своєму шляху.

Ранком знову засяяло сонце, і люди побачили, що на місці долини тепер з`явилася величезна гора. Довго шукав Прут Говерлу. Побіг він на гору й почув її голос. Не повернувся він більше до людей. І відтоді потекла вниз гірська річка, прокладаючи собі шлях між скелями.

І прозвали люди річку Прутом, а гору Говерлою.
3

Сходження

Є два найпопулярніших маршрути : синій – коротший, але стрімкіший, та зелений – пологий і довгий. Нашим вибором, як і більшості туристів, став синій маршрут, або як ще його називають – центральний.

Першим етапом подорожі є шлях прокладений через ліс. Хоч і карпатські ліси заворожують своєю красою, однак не потрібно втрачати пильність: вся земля вкрита корінням дерев, великими кам'яними брилами, та і загалом місцевість там досить болотяниста. Крім того, завжди потрібно слідкувати за умовними позначками на деревах, що вказують маршрут. Такі мітки супроводжуватимуть вас аж до самої вершини.

Нагорода чи сувенір?
Хоч і підкорення Говерли це не спортивне змагання, але у вашій домашній колекції може з'явитись медаль, яка засвідчить підкорення вершини.
Першим етапом подорожі є шлях прокладений через ліс. Хоч і карпатські ліси заворожують своєю красою, однак не потрібно втрачати пильність: вся земля вкрита корінням дерев, великими кам'яними брилами, та і загалом місцевість там досить болотяниста. Крім того, завжди потрібно слідкувати за умовними позначками на деревах, що вказують маршрут. Такі мітки супроводжуватимуть вас аж до самої вершини.
У лісі Прут починає перетворюватись на справжню гірську річку з численними кам'яними порогами та стрімкою течією.

Шлях через ліс по синьому маршруту досить короткий – 30 хвилин і ви вже на галявині з чагарниками. Там відкривається вид на гору та кам'янисту стежку, що веде до вершини.

Починаємо найцікавіший етап підйому. Доріжка пролягає поміж чагарників, під ногами болото, талий сніг та величезні кам'яні брили, через які доводиться перелазити. Тому, будьте обережні та не поспішайте, адже саме тут підвернути ногу дуже легко. Здається, що міцно стоїш на камені, та вже через кілька секунд він починає зсуватись по мокрому ґрунті.

Також не забувайте щоразу оглядатись назад, там відкривається краєвид, що був непомітний досі. Перед вами як на долоні з'явиться ліс, яким ще годину тому ви мандрували
Радимо прихопити і крем від засмаги. На такій висоті яскраве сонце не гріє, але за кілька хвилин ви можете отримати обгорілий ніс та вуха. Будьте напоготові одягнутись ще тепліше, бо через раптові пориви вітру вмить може стати холодно.

Чим ближче до вершини тим стрімкіший стає шлях. До того ж у повітрі менше кисню, через що й може запаморочитись в голові.

Залишається ще трішки.
Нарешті піднялись на ту вершину, яку було видно ще з галявини. І коли хочеться здійняти руки доверху, та почати пишатись собою, за те, що підкорили вершину, на вас чекає «розчарування». Насправді, ви піднялись не на Говерлу, а на вершину її молодшої сестри, яку називають Говерляна.
А до основної цілі – ще добрий відрізок шляху.

Тут можна відпочити , перекусити та ще довго насолоджуватись краєвидами.
На інших горах чорногірського хребта сніг теж ще не зійшов. Сусідами Говерли є гори Брецкул, Пожижевська та Туркул.

На вас чекає останній ривок. Тому саме час одягнути теплу куртку, та зібратись з силами, адже подекуди снігу так багато, що нога можете провалитись по коліно.

Останні 50 метрів для всіх найважчі, бо і дихати важко, і сил залишається все менше.

Але винагорода за це буде варта усіх зусиль. Крім того, пам'ятайте про медаль, яка красується перед підніжжям гори.






























































Ви на висоті 2061 метр, вище у нашій країні вже нікуди. Тут слова зайві, просто насолоджуйтесь.

Після усіх милувань краєвидами залишається спуститись із такої висоти. Спуск подекуди набагато важчий ніж підйом, але ж ви повинні спуститись за медаллю, вона вже чекає на вас.

Якщо у вас ще залишились сили, то обов'язково прогуляйтесь вздовж гірської частини річки Прут. Дорога там легша ніж на Говерлу, але не менш болотяниста, однак ліс тут гарніший. Ідучи вздовж Пруту , крім того, що будете милуватись каскадами порогів не забувайте підіймати голову доверху.

Через річку часто можна побачити повалені дерева. Багато туристів використовують це як переправи, але ми не рекомендуємо це робити.
Після такої виснажливої але цікавої подорожі неодмінно захочеться добре поїсти. Ресторанів тут не існує, є гостинні двори та колиби, що за дуже помірні ціни нагодують вас.
Що б ви не замовили, вам порекомендують найпопулярнішу гуцульську страву – банош з бринзою та карпатська форель. Банош – це звичайна кукурудзяна запіканка, яку мають право готувати лише чоловіки. Форель може приготувати і жінка. Відбуватиметься це на вогнищі посеред колиби. Смачного!

Витративши один вікенд, ви вб'єте кількох зайців одним пострілом: підніметесь на найвищу гору України, відпочинете від метушні та на собі відчуєте всю дружелюбність гуцульських традицій.

© 2015 Все права защищены
Facebook | land@scape.eu

Made on
Tilda